 …Стрижнем освітнього процесу в школі життя є: розвивати й виховувати в дитині життя за допомогою самого життя! Шалва Амонашвілі
Чи замислюємося ми, дорос¬лі — педагоги, батьки — над таким близьким і до болі рідним кожному з нас поняттям "Дитинство"? І що ми, дорослі, сьогодні, на початку XXI століття можемо зробити для дитинства як соціокультурної категорії? Останнім часом значно зросла свідомість освітян, стала об’єктивною необхідність оновлення підходів до навчально-виховного процесу в закладах освіти та визначення в ньому місця особистості, що має починатись із змін в управлінській діяльності. У районі проведено реорганізацію закладів освіти: створено 26 навчально-виховних комплексів «загальноосвітній заклад – дошкільний навчальний заклад». Які ж реалії сьогодення освіти Дубровицького району щодо питання наступності перших двох ланок освіти? Наразі маємо можливість активізувати це питання. Сьогодні дошкільна освіта є самостійною системою, обов'язковою складовою освіти в Україні, яка має гармонійно поєднувати сімейне та суспільне виховання. Дошкільний навчальний заклад є найпершим суспільним середовищем для дитини. Його завдання — забезпечити гармонійний розвиток особистості дитини, зберегти й зміцнити її фізичне і психічне здоров'я, виховати ціннісне ставлення до природного й соціально¬го довкілля, до самої себе, сформувати механізми соціальної адаптації та творчого втілення в умовах життя серед незнайомих дітей і дорослих. Законом України "Про внесення змін до за¬конодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу" вперше у 2010 році було введено обов'язкове здобуття дошкільної освіти дітьми 5 років. І дуже прикро, що сьогодні через певні обставини частина дітей п’ятирічного віку, припинила відвідувати дошкільні навчальні заклади з короткотривалим перебуванням дітей, які з 1 березня функціонують у складі навчально-виховних комплексів «загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад»: Будимлянського, Великоозерянського, Вербівського, Жаденського, Заслуцького, Нивецького, Осівського, Підлісненського, Перебродівського, Туменського. Можна зрозуміти безробітних батьків, які зробили свій вибір, на жаль, не на користь власних дітей і цим вибором відібрали у них можливість повноцінно готуватися до нового етапу життя – шкільного навчання? Готовність до навчання у школі – інтегрована характеристика психічного розвитку дитини, яка складається на завершення дошкільного дитинства і включає компоненти, що зумовлюють успішну адаптацію дитини до умов і вимог школи. Дане поняття розглядається у двох взаємопов’язаних аспектах: загальна готовність; спеціальна готовність до навчання у школі. Загальна готовність включає фізіологічну, фізичну, психологічну (мотиваційну,емоційно-вольову,інтелектуальну, соціальну). Спеціальна готовність: розвиток мовлення, підготовка до навчання грамоти, формування сенсорно-пізнавальної, математичної компетенцій, підготовка руки до письма, формування уявлень про навколишній світ. Практика свідчить, що у дошкільному закладі дитина має більше можливостей для формування готовності до шкільного навчання. Побудова освітнього процесу ДНЗ передбачає залучення дітей до різних видів діяльності, де вони мали б змогу проявляти свою активність. Багато батьків заперечать, звичайно, адже виховуючись у сім’ї, дитина може навчитися читати, рахувати, висловлювати свою думку, робити умовисновки, малювати тощо. Шановні батьки, при всій повазі до сімейного виховання, варто зазначити, що воно позбавляє дошкільника повноцінного спілкування з однолітками, яке вкрай необхідне для того, щоб дитина оволоділа соціально-комунікативною компетенцією, яка передбачає обізнаність з різними соціальними ролями людей (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді, літні тощо); з елементарними соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних взаємин; уміння дотримуватися їх під час спілкування. Йдеться про здатність дитини взаємодіяти з людьми, які її оточують: узгоджувати свої дії, поведінку з іншими; усвідомлювати своє місце в соціальному середовищі; позитивно сприймати себе; вміння співпереживати, співчувати, до¬помагати іншим, обирати відповідні способи спіл¬кування в різних життєвих ситуаціях. Переконана, батькам ватро замислитися над приорітетами у виборі форм здобуття дошкільної освіти, принаймні, дитиною 5-річного віку, надавши перевагу дошкільному закладу. Є ряд свідчень, коли діти, які не відвідували ДНЗ дуже важко адаптувалися до нових умов шкільного навчання і, навпаки, діти, що виховувалися в сім’ї активно включалися в шкільне життя. Але це в далекому минулому. «Починати навчання дітей зі школи – це означає зводити будівлю на піску і без фундаменту»,- наголошувала видатний педагог Н. Лубенець. Нова програма навчання дітей в 1 класі вимагає певного підґрунтя, оволодіння дитиною компетенціями Державгого стандарту дошкільної освіти. Зрештою, кожна дитина - індивідуальність, а ми – дорослі (батьки, педагоги) маємо це враховувати. Практика сьогодні свідчить, що випускники дошкільного закладу значно легше адаптуються до нових умов навчання в школі. В ряді випадків адаптація «домашніх» першокласників проходить вкрай важко. В.О.Сухомлинський у праці «Сто порад учителеві» писав: «За півтора (а якщо можна, й за два) роки до початку занять у 1 класі я раджу вам, майбутньому вчителеві першокласників, зібрати батьків – дуже важливо, щоб прийшли і тата, й матері, - і поговорити з ними про взаємини в сім’ї, які сприяють формуванню здорової нервової системи, а в зв’язку з цим і позитивних морально-психологічних якостей». Сучасне бачення розв’язання проблеми наступності має полягати у створенні умов для реалізації в освітньому процесі дошкільного навчального закладу і початкової школи єдиної, динамічної, перспективної системи особистісного творчого зростання дитини. Здійснюючи наступність між дошкільною і початковою ланками у процесі освітньої діяльності, потрібно забезпечити на дошкільному етапі: - збереження самоцінності цього вікового періоду, пізнавальний й особистісний розвиток дитини, формування її готовності до взаємодії з навколишнім світом, - розвиток провідної діяльності – гри як фундаментального новоутворення дошкільного періоду. На початковому шкільному етапі: опору на наявний рівень досягнень дошкільного дитинства, індивідуальну роботу у випадках інтенсивного розвитку, спеціальну допомогу з корекції несформованих у дошкільному віці якостей, розвиток провідної діяльності – навчання як фундаментального новоутворення молодшого шкільного віку. Дубровицький районний методичний кабінет зініціював проведення 29 березня 2013 року районного семінару-практикуму з теми « Наступність у роботі ДНЗ та школи», учасниками якого стали вихователі ДНЗ, вчителі початкової ланки ЗНЗ. На семінарі розглянуто питання, вкрай актуальні для розв’язання проблеми наступності: вектор Державних стандартів дошкільної та початкової освіти, педагогічно-методичний аспект організації навчально-виховного процесу для шестирічок. Педагоги-дошкільники та початківці поділилися досвідом роботи, окреслили коло питань, розв’язання яких слугуватиме співпраці, та, найголовніше, допоможе вирішити проблему наступності двох перших ланок освіти. Підвалини майбутнього в державі започатковують наймолодші її громадяни — діти дошкільного віку, ці гнучкі па¬гінці, зростання яких залежить від якості змістового наповнення, що їм пропонують насамперед сім'я і дошкільний навчальний заклад. Ми маємо їм допомогти реалізувати свій потенціал, своєчасно виявити та підтримати дитячу обдарованість. І простягнути нашу дорослу руку допомоги на шляху до нового щабелю життя – шкільного навчання.
Олена Катрук, методист Дубровицького районного методичного кабінету
|
