Учителем школа стоїть

     «Учителем школа стоїть», - говорив Іван Франко своїм сучасникам. Ставлячись з глибокою повагою до праці педагога і враховуючи її складність, Франко порівнював педагогічну майстерність учителя з мистецтвом поета. При цьому він добре розумів, що успіхи в роботі вчителя залежать не тільки від його таланту і підготовки, а й від умов, у яких він живе і працює.
      В умoвax глoбaлiзaцiї, фундaмeнтaлiзaцiї тa гумaнiзaцiї змiнилacя poль ocвiти. Нoвa ocвiтня пapaдигмa opiєнтoвaнa нa впpoвaджeння кoмпeтeнтнicтнoгo пiдxoду. Зі змінами у суспільстві зростають вимоги до особистості вчителя, його діяльності. Сьогодні ефективність педагогічної праці залежить не тільки від базової професійної підготовки, а й від інших сучасних компонентів професіоналізму. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються у щоденній учительській праці.
     Події, які переживає народ України упродовж 2013 – 2014 рр.  ще раз засвідчили, що проголошена у 1991р. державна незалежність потребує постійного захисту і глибокого розуміння, оцінки того, що відбувається навколо нас. Всі ми вкотре переконуємося у зростанні  ролі гуманітарного знання, складовою якого є шкільна історія та комплекс суспільних дисциплін, що вивчається в сучасній загальноосвітній школі. Очевидним є факт, що в сучасних умовах суспільствознавча освіта виступає своєрідною серцевиною моральності, патріотичності, правової культури і поведінки, формування честі і гідності у молодого покоління.  
Щоб підтримувати в учнів стійкий пізнавальний інтерес, вчителю необхідно бути обізнаним в усіх сферах життєдіяльності, володіти інформацією про події у світі, різні винаходи та новинки науки і техніки. Для цього потрібно працювати з різноманітними джерелами інформації та спонукати учнів до пошукової діяльності. «Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба ввібрати в себе море світла, ні на хвилю не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань», - наголошував В.О. Сухомлинський.
     Таким чином у педагога формується здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самомотивування, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовність і потреба навчатися протягом усього життя, - тобто автономізаційна компетентність.
До прикладу, серед учителів суспільних предметів району, в яких на різних етапах розвитку сформована автономізаційна компетентність стимулює до перемог у конкурсах професійної майстерності та участі у Всеукраїнських семінарах, варто виділити:
     -    Петрович Ольгу Юріївну, молодого педагога Озерського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ», яка у жовтні 2013 року за науково-дослідницьку роботу з теми "Жінка в боротьбі ОУН - УПА на Західній Україні 1939-1945 рр." стала лауреатом Міжнародного конкурсу "Жінки Центральної та Східної Європи в роки війни", що проводився за сприяння представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, Міжнародної громадської організації "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність", Української Асоціації дослідників жіночої історії та Української Асоціації усної історії;

     -    Діжурко Людмилу Йосипівну, учителя історії та правознавства Висоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів, неодноразову учасницю Всеукраїнських навчально-методичних семінарів з історії Голокосту та проблем викладання цієї тематики в школах України (м. Черкаси, 2011 рік, м. Дніпропетровсь, 2012 рік), учні якої періодично беруть участь та стають призерами Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів: Ганько Тетяна зайняла ІІІ місце у ІХ Міжнародному конкурсі творчих робіт «Уроки війни та Голокосту-уроки толерантності» (м. Дніпропетровськ, вересень 2012 р.) та була лауреатом ХІІІ Всеукраїнського конкурсу «Історія та уроки Голокосту» (м. Київ, травень 2013 р.), Захарова Оксана - лауреат  ХІ Всеукраїнського конкурсу «Історія та уроки Голокосту» (2011 р.);

     -    Бандуру Тетяну Миколаївну, учителя історії Дубровицької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, яка уже двічі стала переможцем (І та ІІ місця) Х та ХІ (відповідно) Міжнародного конкурсу творчих робіт школярів, студентів та вчителів «Уроки війн та Голокосту – уроки толерантності» у номінаціях «Педагогічна майстерність» (вересень, 2013 р.) та «Наукове дослідження» (вересень, 2014 р.), а також була запрошена до участі у Всеукраїнському семінарі для вчителів і методистів з історії, що проводив Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» 25-28 січня 2014 року на базі Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» (м. Дніпропетровськ ) та у Міжнародному семінарі для освітян та істориків «Вивчення історії Голокосту в Україні для формування атмосфери толерантності» на базі Яд Вашем (Єрусалим, Ізраїль).

     Не можна не згадати, що цьогоріч на ХІ Міжнародний конкурс  творчих робіт «Уроки війн та Голокосту – уроки толерантності» (28–29 вересня), організований Українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума» та Музеєм «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» за підтримки Міністерства освіти і науки України було подано 353 роботи, з яких 4 із сусідніх країн. Проте на фінал були відібрані 34 роботи, що були визнані наглядовою радою найкращими. Серед них – праця Бандури Т. М. «Антиєврейська політика німецької окупаційної влади в Дубровиці в 1941-1942 рр.». Автори робіт були запрошені до Дніпропетровська, де і представили свої розробки авторитетному журі. Нелегку справу по визначенню переможців на себе взяли доктор Тамара Бакка, доктор Фаїна Винокурова, професор Олександр Давлєтов, професор Тетяна Ладиченко, доктор Тетяна Мелещенко, методист Світлана Піддубна, доктор Ігор Щупак. В обговоренні виступів також взяли участь запрошені гості з закордону: доктор Роберт Татоян (Єреван, Вірменія), професор Малхаз Цирекідзе (Телаві, Грузія), доктор Ірина Шихова (Кишинів, Молдова) та інші.

     Цього року тематика Міжнародного конкурсу «Уроки війн та Голокосту – уроки толерантності»  набула особливої актуальності. Адже сьогодні, коли на території України точиться війна, саме час запитати себе: які уроки ми винесли з історії свого народу і що для нас значить толерантність? Питання миру та війни, самопожертви та зради, мужності та малодушності гостро стоять перед кожним громадянином України, незалежно від віку та національності. Приурочений до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру, фінал Конкурсу проходив одночасно з пам’ятними заходами, до яких долучились учасники конкурсу. Церемонія пам’яті жертв Бабиного Яру, відкриття виставки «Диктатура і демократія в епоху крайнощів» (стала символом дружби українського, єврейського, німецького та кримськотатарського народів), круглий стіл «Вивчення історії Другої світової війни та Голокосту в умовах сучасної війни проти України», відкриття залу з колекцією годинників з позолоченої бронзи і дерева кінця XVIII – початку XX ст. (більшість з них виготовлені у Франції, яка у XVIII – XIX ст. перетворилася на центр світового виробництва предметів розкоші, в т. ч. годинників із позолоченої бронзи) «Годинники, що бачили час» – ось далеко не повний список заходів, на яких побувала  наша Тетяна Бандура, потрапивши на фінал Конкурсу. Причому була не просто свідком подій, а справді активним учасником: дискутувала з відомими істориками з різних країн, слухала екскурсію поряд з Генеральним Консулом Німеччини Детлефом Вольтером, сиділа за круглим столом із Головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим, почула виступи професора Роберта Татояна, завідувача відділом зі збору даних про жертв геноциду Музею-інституту геноциду вірмен НАН РА (Вірменія), професора Малхаз Цирекідзе, декана гуманітарного факультету Телавського державного університету ім. Якоба Гогебашвілі (Грузія), Ірини Шихової, директора Музею єврейської спадщини Молдови (Молдова) і Голови правління обласної громадської організації «Рубіж-Дніпро», добровольця батальйону «Айдар» Віктора Боняка. 

     Дуже приємно констатувати, що на такому рівні свого професійного зросту, виборовши у гідному суперництві ІІ місце в номінації «Наукове дослідження», Тетяна Миколаївна вчергове була достойним і єдиним фіналістом з Рівненської області.
     Слова великого трудівника вітчизняної літератури, науки та просвіти Івана Франка, сказані у далекому 1892 р., стали крилатими. Хотілося б додати до афоризму Великого Каменяра: учителем школа стоїть, а школою стоїть людське суспільство. Саме школа дає людям не лише знання і навички, але й моральні правила та культурні основи, необхідні для гідного життя серед людей. Саме учитель закладає той фундамент, на якому ми будуємо свою долю. Врешті, як і у всі часи, "школа вчителем стоїть".

Тетяна Пікнер, методист КУ РМК